- очевидець
- [очеиви/деиц']
-и/дз'ц'а, ор. -и/дзцеим, м. (на) -и/дзцеив'і/-и/дз'ц'у
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
очевидець
Смотреть что такое "очевидець" в других словарях:
очевидець — дця, ч. Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої небудь події, пригоди … Український тлумачний словник
очевидець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
наочний — а, е. 1) Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний за споглядання. 2) Заснований на показі предметів, моделей під час вивчення їх. || Який використовується для такого показу під час навчання. •• Нао/чний сві/док той, хто безпосередньо… … Український тлумачний словник
очевидиця — і. Жін. до очевидець … Український тлумачний словник
послух — I у, ч. 1) Слухняне виконання чиїх небудь наказів, розпоряджень, побажань, підкорення чиїйсь волі; покора. 2) церк. Певні обов язки, покладені на кожного ченця або на монастирського прислужника, що готується стати ченцем, а також період виконання … Український тлумачний словник
самовидець — дця, ч. Те саме, що очевидець … Український тлумачний словник
свідок — дка, ч. 1) Людина, що була присутня при якій небудь події, пригоді й особисто бачила що небудь; очевидець. || Сучасник і спостерігач чого небудь. || Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або… … Український тлумачний словник
свідок — (людина, що була присутня при якій н. пригоді й бачила що н.), очевидець, самовидець … Словник синонімів української мови
